в означеннях
Тлумачення, значення слова «писати»:

ПИСАТИ, пишу, пишеш, недок.

1. перех. і без додатка. Зображувати рукою на папері або іншому матеріалі графічні знаки (літери, цифри і т. ін.). Я ще служив тоді у колегії і вчивсь склади писати, бо був ще хлоп'я по дев'ятнадцятому году (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 179); А писав [Йосип] — куди краще від самого дяка.., папір наче калачиками устеле, — літери рівні, круглі (Панас Мирний, IV, 1955, 35);  * Образно. Бідочук був ранений. У тій безтолковій стрілянині якась дурна куля зачепила його, — і от писав він тепер кривавий слід за собов [собою] (Гнат Хоткевич, II, 1966, 290);  * У порівняннях. Висока, рівна, горда, вона не йде полем, а пише (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 175);
//  Займатися писанням. От вона й увійшла в горницю, а горниця довга, та все столи, усе столи, а за столами паничі сидять та все пишуть (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 284); Всяк живе, працює, дише — Дяк читає, писар пише (Леонід Первомайський, Райдуга.., 1960, 94);  * У порівняннях. — Та нічого... нехай... — прожебоніла Юзя і, почервонівши до болю, схилилась, немов пишучи (Леся Українка, III, 1952, 653);
//  Відтворювати такі знаки за допомогою спеціального приладдя. Писати крейдою; Писати олівцем;  * Образно. Червонобоким яблуком округлим Скотився день, доспілий і тяжкий, І ніч повільним помахом руки Широкі тіні чорним пише вуглем (Максим Рильський, I, 1960, 258);
//  Передавати за допомогою таких знаків слова, текст і т. ін. Сапфо щось пише на восковій табличці (Леся Українка, III, 1952, 722);
//  Дотримуватися певного написання. Либонь цар повелів: белетристику пропускати без запинки, аби вона була писана общеруською орфографією (Панас Мирний, V, 1955, 379);
//  Володіти письмом якої-небудь мови; уміти відтворювати систему письмових знаків цієї мови. Незвичайно здатна дитина навчилась у сільській школі читати й писати по-українському, по-польському і по-німецькому (Михайло Коцюбинський, III, 1957, 27); — Ви побачили б його [І. Мічуріна] переписку.. Іноді читаєш — голова обертом іде. Наука, та ще яка наука! .. І всі йому пишуть російською мовою (Олександр Довженко, I, 1958, 448);
//  Робити записи музики спеціальними знаками. Писати нотні знаки;  * Образно. Співала скрипка радощі, скорботи.. Вдивлявся хлопець в даль, що за борами, туди, де блискавка йому писала ноти, з яких він грав (Микола Нагнибіда, Гірські вершини, 1960, 22);
//  перен. Бити кого-небудь. Кричить [ісправник], біга, мов несамовитий. Яременка в пику пише (Тарас Шевченко, I, 1963, 305); — Ні, ні, не знає ще фон-барон Оленчука, — заговорив, ніби сам до себе. — Думає, мабуть, що Оленчукова спина — це йому грифельна дошка... увесь вік щоб по ній шомполами писати... (Олесь Гончар, II, 1959, 412);
//  Дотримуватися на письмі певних орфографічних правил, певного написання. Тут треба писати м'який знак. А Рома який молодець! Пише без помилок (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 408).
 Власною рукою писати (підписатися і т. ін.) див. власний; Пішло писати — не можна втриматися. — Побалакаєш, вип'єш по чарці, потім — по другій, а далі пішло писати — і образ божий загубиш... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 451).

2. перех., про кого — що, також із спол. що. Повідомляти про що-небудь письмово або у пресі. Прибіг гінець з письмом к Латину, Нерадісну привіз новину, Князь Турн йому війну писав (Іван Котляревський, I, 1952, 183); — Яка розумна! Хіба це панові нічого більш і писати, як про твого чоловіка, га? (Марко Вовчок, I, 1955, 30); — Ви даєте мені слово, що.. не писатимете про те, що побачите й почуєте тут (Юрій Смолич, I, 1958, 60);
//  у що, на що, перех. і без додатка, кому, до кого. Звертатися до кого-небудь письмово, надсилати комусь листа. Щось мене забули Шраг і Шрамченко, я до них писав.., а вони не одповідають (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 335); Думала про нього і вдень, і вночі, ревниво ховала від рідних його похапливі листівки і майже щодня писала йому у Полтаву, в медичне училище, довжелезні листи (Анатолій Дімаров, І будуть люди, 1964, 21).

3. перех. і без додатка. Складати і записувати який-небудь текст. Колись то ще, во время оно, Помпілій Нума, римський цар, Тихенький, кроткий государ, Втомившись пишучи закони, Пішов любенько погулять І одпочить (Тарас Шевченко, II, 1953, 335); — Якось помиримось, — перебивав її Терентій, — ти гроші візьмеш під заставу чи папірець писати? (Михайло Стельмах, I, 1962, 310); Я був весь в полоні любові до чудесного Далекого Сходу і сценарій писав з великим натхненням (Олександр Довженко, I, 1958, 26).

4. перех. і неперех. Займатися літературною діяльністю, бути письменником. Леся писала тому, що вона не могла не писати, не могла не сказати своєму народові те, що рвалося з її душі (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 505); Вітя.. пише вірші й оповідання, і весь клас покладав на нього великі надії (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 75);
//  до чого. Вміщувати свої твори в якому-небудь періодичному виданні. Леночка іноді писала до нашої газети. Ми в редакції любили одержувати її акуратні карлючки на папері (Юрій Яновський, II, 1954, 9); Зібравши великі матеріали про мертві ставки на Поділлі, він сьогодні пізнього вечора сів писати до центральної газети (Михайло Стельмах, II, 1962, 280);
//  Певним чином будувати письмову розповідь або використовувати який-небудь мовний стиль, якісь особливості мови. Задля мене вірші, коли що й зробили дотепного, то тільки те, що навчили писати гладенькою, дзвінкою прозою (Панас Мирний, V, 1955, 377); Павло спалахнув. — Навряд чи зумію [переказати листа]. Тут він пише таким спеціальним жаргоном (Андрій Головко, II, 1957, 481).

5. перех. і без додатка, з кого — чого. Створювати твір живопису. Вона обертається раптом до мене, занадто поспішно якось.. — Ви ж не збираєтесь писати завтра з мене етюд!.. (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 438); Тепер він увесь час і сили віддавав автопортретам: писав себе і в мундирі, і в сюртуку і в білому, і в чорному кашкетах (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 483); Писав його Лісняк з фотографії, бо Ничипір відмовився позувати: — Нема часу мені сидіти тут, Іване, жнива... (Микола Зарудний, На білому світі, 1967, 326);
//  у сполуч. із сл. писанка. Розписувати, прикрашати малюнками, візерунками. Забралися [зовиці] собі у противну хату та писанки оправляють, що цілий піст писали (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 227); Люба мамочко! ..Ми з Уксусом писали писанки і тим справили певний ефект серед товариства (Леся Українка, V, 1956, 236);  * Образно. Зірки, по-весняному граючись, миготять і сріблом пишуть небо (Іван Ле, Вибр., 1939, 17);
//  у сполуч. із сл. ворота. Мазати дьогтем, щоб знеславити дівчину. — Ось ми приборкаємо їх та й тих провинників, що чесним людям пишуть ворота, не забудемо (Нечуй-Левицький, III, 1956, 351).

6. перех. і без додатка, заст. Давати кому-небудь ім'я, рідше прізвище, занотовуючи його в документі. — Хіба байстрюк? — Без прізвища. — Запиши, Миколо, У реєстер. Нехай буде... Нехай буде Голий, Так і пиши! — Ні, погано! — Ну, хіба Бідою! — І це не так. — Стривай лишень, Пиши Галайдою (Тарас Шевченко, I, 1963, 111);
//  у що. Зараховувати до якоїсь соціальної групи, угруповання, закладу і т. ін., роблячи відповідний запис. Писати в армію.
 Пиши [все] пропало — що-небудь зовсім, безповоротно втрачено, не вдалося і т. ін. Он уже в скількох забрано коні... І не знати хто, — хоч би відав чоловік, де шукати. А то як украли, то вже й пиши — пропало (Борис Грінченко, II, 1963, 247); [Старшина:] За Олексу спечемо рака, бо його не приймуть: він докаже, що вільготний. А тільки він вигра цю справу, тоді пиши все пропало (Карпенко-Карий, I, 1960, 59).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 361.

Коментарі (0)