в означеннях
Тлумачення, значення слова «пишатися»:

ПИШАТИСЯ, аюся, аєшся, недок.

1. Відчувати гордість за кого-небудь, бути сповненим гордості за щось; гордитися. Похмурий Стьопа Шемшура міг пишатися своєю колишньою ученицею (Олесь Донченко, Дочка, 1950, 164); Пишаючись трудовими перемогами гірників тресту «Антрацит», ми ні на хвилину не забуваємо, що кожне підприємство, шахта, будова .. мають великі невикористані резерви і можливості (Комуніст України, 8, 1963, 27); Радянська наука вправі пишатися своїми успіхами в багатьох провідних галузях знань (Комуніст України, 1965, 43); Він [Данте] не забув своєї Беатріче, Вона одна в піснях його панує,.. Він іншої дружини не знайшов. Він заквітчав її вінцем такої слави, Якою ні одна з жінок ще не пишалась (Леся Українка, I, 1951, 174);
//  Відчувати внутрішнє задоволення. Ти [красуне] пишаєшся тим, що усякий Не погляне на тебе дарма, І що линуть до тебе юнаки, Що ти владна звести їх з ума (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 283); — На ж тобі, старче божий, цю паску.., — сказала поважним голосом Онися, пишаючись такою щедрою милостинею (Нечуй-Левицький, III, 1956, 206); Іван Антонович пишався своєю реформою, спрямованою на те, щоб ніхто з бійців «не розучився стріляти» (Олесь Гончар, III, 1959, 203);
//  Мати втіху або насолоду з чого-небудь; розкошувати, втішатися. І батько й мати не пускали, Казали: Вгору не залазь. Так ні, за князя. От і князь! От і пишайсь тепер, княгине! (Тарас Шевченко, II, 1953, 10).

2. Буйно рости, квітнути, розцвітати. Там, де недавно ще пишалась на сонці буйна рослинність, де кипіло життя та радість, там буде гола, дика пустеля (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 227); Буйно пишається жито у полі (Іван Манжура, Тв., 1955, 54);
//  у сполуч. із сл. краса, здоров'я, сила і т. ін. Бути в розквіті краси, здоров'я, сили і т. ін. Марії Шелест мовби дивом якимсь повертались молоді роки. Не старіє молодиця, годами пишається свіжою, біло-рожевою красою (Іван І. Волошин, Самоцвіти, 1952, 49); Розстібнута її блузка показувала цнотливо верхню частину грудей, які пишались здоров'ям (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 6);  * Образно. — Для багатого пишаєшся [земле] красою, багатого годуєш, зодягаєш, а бідного приймаєш лише в яму... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 16);
//  Бути на піднесенні; відзначатися заможністю і т. ін.; процвітати. [Семен Мельниченко:] Ти [країна].. пишаєшся в скиртах та в стогах (Марко Кропивницький, I, 1958, 59).

3. Мати надзвичайно привабливий вигляд, вирізнятися, виділятися чимось красивим, приємним і т. ін. Пишається проти сонця гай, увесь у блискучих краплях, як у дорогому намисті (Степан Васильченко, Вибр., 1954, 70); Ці гори не пишаються дикою красою високих шпилів, глибоких ущелин, стрімких урвищ, навислих над ними скель (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 254); Якщо в старих будинках були малі віконечка, то нові кам'яниці обов'язково пишалися широкими «варшавськими» вікнами (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 109);
//  Виділятися своєю красою, привертати увагу (про будівлю, місцевість і т. ін.) Предків поличчя пишалися в замку... (Павло Грабовський, I, 1959, 241); На край села стояла невеличка хатка. Біля неї пишався рясний садок (Борис Грінченко, I, 1963, 344);  * Образно. За склом пишалося свідоцтво, що його видала парафіальна школа (Яків Качура, II, 1958, 23).

4. Відчуваючи свою зверхність, виявляти її в поведінці, виразі обличчя і т. ін.; бути пихатим, зазнаватися. Кирилик побачив, що він робе [робить] таке діло, якого ніхто не зможе; ні мати, ні сестри, — і запишався.. Перед батьком тілько Кирилко не так пишався, бо.. боявся його (Панас Мирний, I, 1954, 152); — І чого б я, Левку, так пишалася? Шкода тобі розповісти? — І, справді, чому б не розповісти? — неждано вирішує парубок (Михайло Стельмах, I, 1962, 54); Парубок аж набундючився, пишаючись собою, і з гордою усмішкою на устах повертає з вулиці на вуличку (Михайло Стельмах, I, 1962, 535);
//  Поводити себе манірно, кокетливо і т. ін. Вони були проворніші й сміливіші од дочок хліборобів, вміли пишатись (Нечуй-Левицький, II, 1956, 113); Пишається, як попівна в гостях (Номис, 1864, № 2491).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 372.

Коментарі (0)