ПИЩАТИ, щу, щиш, недок.
1. Видавати писк (про
комах, птахів, деяких тварин). [Всі (співають):]
І лід тріщить, і комар пищить, А то кум до куми
порося тащить (Нечуй-Левицький, II, 1956, 507); Стає тихо
на базарі, тільки де-не-де в продуктових крамницях
пищать щури та миші (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 83);
Тихо було, пре тихо, лише з-за круч чорно-синя хмара
вставала і кібці пищали перед бурею (Олесь Донченко, Секрет,
1947, 23);
// Видавати пронизливі різкі звуки,
верещати (про людину). Хазяїн.. узвав [наймита] злодієм,
й пройдисвітом, і голотою; а хазяйка собі підказує
та підгукує, та пищить, та верещить (Марко Вовчок, I,
1955, 311); В сінях згасили світло, дівки дико пищали,
а парубки душилися од сміху (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 354);
// Плакати тоненьким голосом (про дитину). Діти,
погубивши матерів, пищать (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 14);
Діти пищать на руках у матерів (Юрій Яновський, IV, 1959,
39);
// розм. Говорити або співати тонким, пискливим
голосом. А співає як! Та хіба в нього був коли-небудь голос?
Так, щось там пищало позад гурту, коли ставали до
співу... (Юрій Яновський, II, 1954, 139).
2. У результаті якої-небудь дії видавати високий
протяжний звук, писк (про неживі предмети). Його
перо, як несамовите, бігало на папері, пищало, скрипіло,
цвірчало, як горобець, ще й до того бризкало (Нечуй-Левицький,
IV, 1956, 164); Скрипіла й пищала якась падломана суха
гілляка (Лесь Мартович, Тв., 1954, 304);
// у що, чим. Створювати
чим-небудь високий протяжний звук, писк. Збирав
[Іван] малини, пукав з листочків, робив свистілку або
пищав у травинку (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 307);
// безос.
Хто порося вкрав, у того в вухах пищить (Українські народні прислів'я та приказки,
1955, 212); Кашель розходився, ..груди високо піднялися,
у їх гуло, пищало (Панас Мирний, I, 1954, 310).
3. перен., розм. Скаржитися на кого-, що-небудь,
висловлювати незадоволення кимось, чимось;
ремствувати, нарікати. Мій новий бюджет, як собі хочеш,
мене лякає.. Але, врешті, скільки не пищи, нічого не
поможе, то краще мовчати (Леся Українка, V, 1956, 237);
— Вимоги у мене до вас будуть такі високі, що ви
щоразу пищатимете. Та це вас не врятує: ніяких знижок
ви від мене не діждетесь... (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 409).
Аж пищить (пищав, пищала, пищало): а) хто-небудь
знаходиться в дуже скрутному становищі. Він
[народ] під гнітом тяжким аж пищить (Володимир Самійленко, I, 1958,
155); б) що-небудь робиться, виявляється і т. ін. дуже
інтенсивно. Вона звивалась, як муха на окропі; робота
аж пищала в її руках (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 63); в) про
необорне бажання швидше здійснити що-небудь. — Вона заміж
аж пищить! — понизивши голос, таємниче повідомив
Василь Сидорович (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 67).