в означеннях
Тлумачення, значення слова «пишнота»:

ПИШНО́ТА, и, жін.

1. Надзвичайний розквіт, привабливість. Вона [Параскіца], як царівна-жаба в казці, скидала з себе бридку шкуру і з'являлась у всій пишноті молодої краси, — висока, струнка, з білим, як крейда, чолом (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 267); Як заглянула [Дарка] до садочка й усвідомила собі, що залишав його у повній пишноті, а в січні стирчатиме тільки сухе бадилля з-під снігу, не могла опертися болючому почуттю, що стисло серце (Ірина Вільде, Повнолітні діти, 1960, 27);
//  Повнота або надмір вмісту, концентрації, ваги і т. ін. Тугаєвич на мить збентежився, розвів знизу обома руками пишноту бороди (Михайло Стельмах, I, 1962, 370); — Спробую [покаятись], поки не пізно. — Це остаточно обурює отця Миколая, і, здається, рух його живота починає коливати всю пишноту тіла (Михайло Стельмах, I, 1962, 410).

2. Розмаїтість у барвах, забарвленні; багатобарвність, барвистість. Сонце зайде за хмару і з усієї пишноти літнього дня, з усього багатства світла і кольорів лишиться лише стілько, щоби золотим сяєвом обілляти крайчики важких хмар (Іван Франко, IV, 1950, 28); Щорічно серед різнобарвної пишноти розквітає махрова «гвоздика Коцюбинського», збережена скромною людиною, квітникарем, який вшановує цим пам'ять улюбленого письменника (Літературна Україна, 26.VI 1962, 2).

3. Надмірне багатство, розкіш. — Навіщо така розкіш, така пишнота? Скільки-то грошей марнується на ту розкіш! (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 26); Вражений пишнотою, Теодосій озирав собор і нишком прицмокував (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 282);
//  Ошатність, чепурність вбрання. Та дітки й сами Стережуть свою пишноту, Не положать плями: У ясненьких рукавичках Граються в опуку... (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 78);
//  мн. пишноти, нот. Те, що заслуговує на особливу увагу своїми позитивними якостями, красою; що-небудь видатне, визначне.

4. Особлива піднесеність, урочистість. Затрембітали знов радісно трембіти,.. заграли роги. І від тої пишноти, здавалося, сама полонина згорділа (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 23);
//  Велич, могутність, багатство у їх зовнішньому виявленні. Се йшов у всій своїй пишноті на тухольську раду боярин Тугар Вовк зі своєю дружиною (Іван Франко, VI, 1951, 45); Раніше, зустрічаючи її в стравниці,.. вона бачила її в пишноті й славі, уявляла грізною, але справедливою (Семен Скляренко, Свінтослав, 1959, 109).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 374.

Коментарі (0)