ПИСЬМЕ́НСТВО, а, сер.
1. Те саме, що письменництво.
Петро Антонович, хоч сам ніколи й не займався
письменством, любив літературу з дитинства (Микола Олійник,
Леся, 1960, 11); Комуністична ідейність, активна
участь письменників у житті — участь, яка так
прекрасно виявилася особливо в дні Великої Вітчизняної
війни, — от риси нашого письменства, які
характеризують його в першу чергу (Максим Рильський, III, 1956, 373).
♦ Красне письменство див. красний.
2. заст. Те саме, що письменність 1. [Храпко (кладучи перо):] Х-ху! уморився!.. Ні, не далось мені це письменство, та й годі! Що я тут написав, а от аж пальців не розведу — натрудив руку (Панас Мирний, V, 1955, 121); Він помилився на зятеві: він рахував, що як письменний Зінько пристане до його, то вони вдвох таке заведуть, що ну! Бо йому, Остапові, тільки письменства й не ставало! (Борис Грінченко, II, 1963, 347).
3. Те саме, що писемність 1. Письменство виникло у слов'ян ще до прийняття християнства (Історія СРСР, I, 1956, 42).