в означеннях
Тлумачення, значення слова «пискля»:

ПИСКЛЯ́, яти, сер., розм. Той, хто багато пищить, часто видав пискливі звуки (звичайно про пташеня, малу дитину і т. ін.). Медвідь відійшов з Вовком у корчі, а Королик і його жінка влетіли до свого дупла, щоби нагодувати своїх писклят (Іван Франко, IV, 1950, 67); — Тілько років через п'ять, чи що, так йому обридло вже в господі і в полі, як приборканому степовому птаху. Сумує та й сумує козак; бо чи статечна пак річ — ісповнити козацьку душу жінкою-квочкою та дітьми-писклятами? (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 96);
//  перен., зневажл. Дуже молода людина. — Бач, пискля, вилізло сяк-так у людці, та вже тепер батько й мужик і матір прибив? На батька прийшов до мене жалітись! (Панас Мирний, I, 1954, 162).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 363.

Коментарі (0)