в означеннях
Тлумачення, значення слова «пискливий»:

ПИСКЛИ́ВИЙ, а, е. Пронизливо-високий, звичайно неголосний та протяжливий (про деякі звуки — голос, крик і т. ін.). — Емене-ее! — почулася од села така ж писклива відповідь (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 290); У третьому дворі тоненьким, пискливим голоском не дуже впевнено обізвався молодий півник... (Іван Рябокляч, Жайворонки, 1957, 65);
//  Який характеризується такими звуками або наявністю таких звуків. З другої світлиці почувся пискливий плач дитини (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 27); На палубі писклива дитяча метушня. Чотирнадцятилітки — найстаріші між дітьми — дають лад дрібноті (Юрій Яновський, II, 1958, 58);
//  Який утворює пронизливо-високі звуки (про предмети). Пискливий чортик у губах дитячих — Набридна річ (Максим Рильський, II, 1956, 101); Рояль хрипить, безсило клацає жовтими іклами клавіатури, і мені здається, що скрипаль сьогодні має намір перепиляти свою пискливу скрипку (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 143);
//  Який говорить тонким голосом (перев. про малих дітей). В гімназії.. у величезному коридорі в кипучій каші гімназистів, од вусатих восьмикласників до пискливих «приготовишок» ходив [Павлуша] приголомшений (Андрій Головко, II, 1957, 264).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 363.

Коментарі (0)