ПИТЛЬО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до
питлювати;
// у знач. прикм. Зате ж і Борух не знав міри своїм
витребенькам, де було шиє. Давай йому і нового горшка,
і свіжих яєць, і меду, і коржів з питльованого борошна
(Нечуй-Левицький, I, 1956, 141).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 369.