ПИТЛИ́ВО, рідко. Присл. до питливий. — Ганна Йосипівна! Раз хоч на віку! — просить, спідлоба питливо дивлячись, Власов (Панас Мирний, IV, 1955, 147); Людина у вузькому пальті і чоботях питливо зорила за освітленими вікнами (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 177).