ПИТНИ́Й, а, е.
1. Придатний для пиття (у 1 знач.).
Я у порожню пляшку з-під коньяку накачав трохи
питної води (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляна,
1958, 476);
// Признач. для пиття. — На водохреща
треба піти з чистим глечиком по воду.. і сказати
криниці: «Добрий день тобі, кринице Іордана, ім'я тобі
Оляна. Маєш ти в собі три джерела: одне питне,
друге медне [медове], а трете молочне» (Михайло Стельмах,
II, 1962, 79).
2. Прикм. до питво 1. — Я б оце напилась питного
меду-липцю! Я таки зроду ласійка: люблю солоденьке
(Нечуй-Левицький, I, 1956, 601);
// у знач. ім. питне, ного, сер.
Те, що виготовлене для ниттн; напій. Другого дня
приїхали у Веприк кілька возів з їстівним та питним
(Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953, 500).