Словник української мови

ПИТОМИЙ 1, а, е. Стос. до вимірювання тіл, явищ відносно чого-небудь. Металеві сплави мають значно більший питомий опір, ніж чисті метали, з яких складаються ці сплави (Курс фізики, III, 1956, 74); За рахунок високої питомої потужності «Фіат-124» розвиває швидкість близько 144 кілометрів на годину (Наука і життя, 3, 1967, 27).
♦ Питома вага кого, чого — кількість, роль, значення або місце кого-, чого-небудь десь, у чомусь. У розвинутих капіталістичних країнах питома вага жінок у загальній кількості зайнятої робочої сили зростає і становить третину робочих місць (Комуніст України, 6, 1970, 33); Кипуча м'язів радість. Ти вже вдома, Обмив утому в ключовій воді. В очах твоїх вогонь, краса в ході — Це трудового дня вага питома (Петро Дорошко, Тобі, народе.., 1959, 75).

ПИТОМИЙ 2, а, е.

1. заст. Рідний. Кричать солдати на палубі корабля, Уздрівши зубчастий Тауер, уздрівши місця питомі (Микола Бажан, Роки, 1957, 193).

2. рідко. Характерний для кого-, чого-небудь; притаманний комусь, чомусь. Однією з питомих рис перекладача, що є запорукою успішної роботи, Рильський вважає здатність перевтілюватись (Степан Крижанівський, М. Рильський, 1960, 197).