ПИТТЯ́, я, сер.
1. Дія за значенням пити 1. Пішло потім монотонне життя на водах; пиття вод рано й вечір з музиками в додаток (Нечуй-Левицький, II, 1956, 393); Матроси заходилися копати колодязі, але вода на обох островах була гірко-солоною, непридатною для пиття (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 395); Він ходив якийсь сам не свій, стратив охоту до пиття (Іван Франко, I, 1955, 95).
2. Те саме, що питво 1. Цілим морем лились найсолодші пиття, Поїдались розкішніші страви, І котилось щодень безтурботне життя На могилах дідівської слави (Павло Грабовський, I, 1959, 172); [Бабуся:] Уже ніхто не повернувсь додому. У їжі тій, в питті був сонний трунок (Платон Воронько, Казка.., 1957, 14); [Дмитро (обнімає Катрю):] Дитино моя, надіє моя!.. Чи тебе чарами приворожено, чи тобі пиття дадено? .. Задля кого ти мене сиротою кидаєш? (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 192).