Словник української мови

ПИ́ВО, а, сер. Малоалкогольний напій, що виготовляється звичайно з ячмінного солоду і хмелю. Вродилось.. пиво чорнеє з лимоном (Іван Котляревський, I, 1952, 170); Він тоді пив пиво.. Чисте, золоте, холодне пиво... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 8); В ресторані замовляли пиво, морозиво, якусь воду, аби тільки сидіти тут у прохолоді (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 14);  * У порівняннях. Кохання заворушилося в його душі бурхливо та шумливо, кипіло, ніби міцне пиво (Нечуй-Левицький, III, 1956, 29).
♦ Заварити пиво — те саме, що Заварити кашу (див. каша); Пива не звариш (не зварите) див. зварити 1.