РА́БСТВО, а, сер.
1. Становище, положення раба (у
1 знач.). Уклін народові, що скинув рабства пута, Що
звівся в шелесті квітучих верховіть! У нього вірний шлях,
душа його розкута (Максим Рильський, III, 1961, 151); Ні,
ніколи я не буду рабом. Краще смерть, аніж рабство
(Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 274); — Чи й справді це я? ..Яке
щастя, що не гнию в ямі, не нидію в рабстві. Що я жива
й отака-от! Ой! — дивувалась Уляна, торкаючи
легенько свої брови, обличчя, груди (Олександр Довженко, I, 1958, 329);
Вихідним пунктом розвитку, який створив як найманога
робітника, так і капіталіста, було рабство робітника
(Карл Маркс, Капітал, т. I, кн. I, 1952, 715).
Продавати (віддавати і т. ін.) у (в) рабство кого —
робити кого-небудь рабом (у 1 знач.). Захоплених [у полон]
жителів продавали [пірати] в рабство (Історія стародавнього світу,
1957, 158).
2. Перший в історії людства суспільний лад, при якому виробники — раби були у повному, неподільному розпорядженні рабовласників. Навіть при рабстві і при кріпосному праві ніколи не було такого страшного пригноблення робочого люду, до якого доходять капіталісти.. (Ленін, 4, 1969, 278); Плантаційне рабство, яке гальмувало розвиток всієї країни [Північної Америки], було скасоване (Нова історія. Підручник для 8 кл., 1956, 189).
3. перен. Цілковите, абсолютне підкорення чужій волі, чужому впливові. — Ти йдеш чи ні? Марко заблимав повіками і деякий час здивовано дивився на Тимка. Побачивши холодну каламуть у очах товариша, зрозумів, що трапилося щось надзвичайне, і якимось несмілим, мученицьким тоном, в якому почувалася вся гіркота відданого рабства, сказав: — Іду вже, чого кричиш? (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 95).