РА́ЧАЧИЙ, а, е. Прикм. до рак 1;
// В якому живуть
раки. Почав [Ґава] встромлювати руку в рачачі печери
і мало що не з кождої витягав величезного рака (Іван Франко,
III, 1950, 51).
Рачачі очі — витрішкуваті очі.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 459.