в означеннях
Тлумачення, значення слова «радісний»:

РА́ДІСНИЙ, а, е.

1. Який відчуває радість з приводу чого-небудь. Іван був радісний, веселий, дробцював [дрібцював] короткими ногами і все говорив та й говорив, мов горохом сипав (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 380); Яресьчиха в супроводі шпитального персоналу вивела сина з барака. Не впізнати було її. Радісна, випростана, освітлена щастям, вела його через подвір'я до воріт! (Олесь Гончар, II, 1959, 135); Урок останній. Сонце над землею світило нам. Ми радісні були (Володимир Сосюра, Солов. далі, 1957, 70);
//  Який виражає радість. Личко її молоде та радісне як яблучко червоніло, очі горіли (Панас Мирний, IV, 1955, 139); Зринули в уяві дитячі радісні оченята (Олесь Донченко, VI, 1957, 56);
//  Який має веселу вдачу; життєрадісний. І став улюбленцем донбасівського полку Цей бистрий і меткий і радісний хлопчак (Микола Бажан, Вибр., 1940, 170).

2. Сповнений радості, веселощів, приємностей і т. ін. Сердечно вітаю Вас з новим роком й бажаю всього найкращого, здорового, радісного життя (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 379); Це був радісний день (Олесь Донченко, VI, 1957, 60);
//  Який приносить, дає радість, втіху; відрадний. Невважаючи на радісну звістку про засновання [заснування] нового Вісника, мені все-таки жаль «Життя і слова» (Леся Українка, V, 1956, 210); З-за обрію — сонце.. Над хлібами стиглими прокотився ранковий привіт... А з села комунари повалили вервечками на ранкові роси... На радісну працю... (Андрій Головко, I, 1957, 166);
//  Викликаний радістю. Пристаркуватий ротний кравець довго вагався, доки, міцно надимаючись, зважився-таки запропонувати Ясногорській свої послуги. — Давайте, я вам шинельку... трошки підправлю, перероблю. — Шура глянула на свої довгі, підкочені рукава і ледве стримала готові бризнути радісні сльози. Про неї дбали, за неї піклувалися з такою зворушливою ніжною незграбністю! (Олесь Гончар, III, 1959, 199);
//  у знач. ім. радісне, ного, сер. Те, що сповнене радості. За всесильним законом життя й моці народного духу говорилося й співалося про веселе й радісне (Олександр Довженко, I, 1958, 337).

3. кому, розм., рідко. Який викликає у кого-небудь радість, тішить (про особу, предмет, подію і т. ін.). Як теперки спогадаю — яка була вона бліда і яка радісна мені! (Марко Вовчок, VI, 1956, 250); Я мріяв про синів-соколів, єдине, ради чого треба жити. Я їх маю, цих синів. І хто мені дужче радісний чи любий — не знаю (Юрій Яновський, II, 1958, 11).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 435.

Коментарі (0)