в означеннях
Тлумачення, значення слова «радість»:

РА́ДІСТЬ, дості, жін.

1. Почуття задоволення, втіха, приємність. Алмазом добрим, дорогим Сіяють очі молодії; Витає радість і надія В очах веселих (Тарас Шевченко, II, 1953, 238); Від її юного образу, чистого й одухотвореного материнством, віє такою радістю, що вся кімната світиться і сяє, і все, що є в домі, виглядає якось святково (Олександр Довженко, I, 1958, 111); Вустимко з радістю захоплює свою здобич [картоплину] і, обпікаючи пальці, чистить (Іван Багмут, Опов., 1959, 11); Наталя говорила про велику радість служіння партії і народу (Олесь Донченко, Шахта.., 1949, 140).
З [великою] радістю — з готовністю, задоволенням, дуже охоче. — Коли вже певно намірилася йти за кого-небудь, так іди за Миколу. — Піду, таточку, з великою радістю (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 349); З якої радості — чому, для чого. — Хочете, щоб і мені піднесли печеного чи сирого гарбуза. Батько засміявся: — Дурний, тобі не піднесе. — І чого це та з якої радості? Може, я багатший за тих, що сватались до неї? (Михайло Стельмах, I, 1962, 532); Пити радість див. пити; Радість [ділити] пополам див. пополам; Така радість, така радість, ірон. — уживається при вираженні нещирого задоволення з приводу чого-небудь. — О, так рано, паночку, прокинулись!? — з перебільшеним здивуванням вигукує Никанор,.. така радість, така радість бачити пана, хоча заочі на цього пана Никанор махає рукою і зневажливо кривить одне слово: «Ет!» (Михайло Стельмах, I, 1962, 10).

2. Особа, предмет, подія і т. ін., що викликають радісні почуття, тішать. — Одна в мене на світі радість, моя Марусенька! (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 59); Оксані — радість: мати одрізала з полотна хустку, а порошком пофарбувала в червоний колір. Вийшла червона хустина (Андрій Головко, I, 1957, 106); Народження сина було для Джантемира великою радістю (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 338);
//  Приємна, втішна звістка. Вернувся Іван з великою радістю: принесли старости обмінений хліб в батькову хату (Панас Мирний, I, 1949, 185);
//  Лагідне, ніжне звертання до кого-небудь. Спасибі тобі, моя ти радосте, доленька моя хороша! (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 184).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 436.

Коментарі (0)