РА́ДИЙ, рідше РАД, а, е.
1. Сповнений радості,
задоволення з якогось приводу. Вертає він назад у
Піски, радий та веселий, що хоч здалека побачив [дівчину]
(Панас Мирний, I, 1949, 169); Я такий радий, такий
щасливий, що ви всі здорові (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 181); Хлопчик
іде зі школи, Радий — одержав п'ять! (Іван Нехода, Ми
живемо.., 1960, 116);
// Який виражає радість,
задоволення. — Початок добрий, — сказав я, ляскаючи матроса
легенько по спині.. Матрос оглянув нас усіх такими
радими очима, ніби ми давали йому гетьманські клейноди
при світлі рампи (Юрій Яновський, II, 1958, 54);
// кому, чому.
Який з радістю зустрічає, приймає кого-небудь, радіє
з приводу чогось і т. ін. Свекруха рада Олесі, як рідній
дитині, не знає, де її посадити, як пожалувати
(Марко Вовчок, I, 1955, 27); — А де ж твій картуз? Лап він за
голову, — нема картуза. А йому батько тілько оце новий
картуз купив, дак воно страх йому раде було (Борис Грінченко, I,
1963, 448); Ранку рад, садовник кишку тягне (Павло Тичина, I,
1957, 231);
// у сполуч. із запереч. част. не. Який
виражає незадоволення, досаду, каяття, жаль з приводу
чого-небудь. Якубович мені заважав. Я його познайомив
з моїми хазяями — і сам не рад (Михайло Коцюбинський, III, 1956,
430).
♦ Дідько (чорт) йому (їй і т. ін.) радий (рад) —
хто-небудь неприємний, небажаний, щось неприємне,
небажане. Аж як почалася в Європі війна, Стефан дістав
на фабриці пороху таку працю, що їй дідько радий
(Степан Чорнобривець, Пісні.., 1958, 14); У народі мовиться: «Гість
жаданий — перший день, бажаний — другий,
терпимий — на третій, зайвий — на четвертий, а вже десь
на п'ятий чи шостий — стає нестерпним, вже чорт
йому рад» (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 316); З радою душею
див. душа; Нерада коза на торг, та [її] ведуть див. коза;
Радий [чи] нерадий; Рад [чи] не рад — мимоволі, хочеш
не хочеш. — Веди старий, зараз мою дівку на службу
туди, куди свою водив. Дід рад не рад, бере та й веде
бабину дівку в той ліс, що свою був відвів (Українські народні казки,
легенди.., 1957, 369); Чим багаті, тим і раді див.
багатий.
2. з інфін. Який виражає готовність, бажання, згоду
що-небудь зробити. Ти.. все робить для неї рад (Іван Котляревський,
I, 1952, 246); «Кого ж би тут?» старий дума І просить
поради У наймички. А наймичка До царівни б рада
Слать старости (Тарас Шевченко, I, 1951, 317); Кожний із нас
пілоту Руку потиснуть рад (Микола Гірник, Друзі.., 1953,
60); Тоня розклала свою сумку-аптечку. — Хлопці, води!
Хлопці раді старатись: з баклагами до неї (Андрій Головко,
I, 1957, 466); — І за того ж грамофона віддав [Максим]
Кондрі найкращу рибу. А той і радий обдурити
малого: заграє одну пісеньку та й бере собі рибину. — За
більші й двічі грав, — уточнює Максим (Михайло Стельмах, I, 1962,
304);
Радий (рад, рада) [вас] бачити — форма привітання
при зустрічі з ким-небудь. Режисер одразу скочив з
ліжка й простяг руку. — Дуже радий бачити.. Сідайте,
будь ласка, знімайте вашу куртку й почувайте себе
вільно (Юрій Яновський, II, 1958, 39).