РА́ЙДУЖНИЙ, рідше РА́ДУЖНИЙ, а, е.
1. Який
має кольори райдуги; багатокольоровий. Райдужні
кола і вінки навкруги небесних світил є ознакою збільшення
хмар і посилення вітру (Колгоспник України, 8, 1956, 42);
Бризки розсипались райдужними діамантами, і весь ставок
спалахнув золотим вогнем (Олесь Донченко, Секрет, 1947, 80);
* У порівняннях. Пучок сонячного проміння, як райдужна
куля, спалахнув раптом на шпилі радіощогли
«Могутнього» (Олесь Донченко, II, 1956, 143).
▲ Райдужна (радужна) оболонка — те саме, що радужка.
Крізь прозору рогівку видно райдужну оболонку,
від якої залежить колір очей, і розміщену в її центрі
зіницю (Наука і життя, 3, 1959, 27); В передній частині [ока]
судинна оболонка переходить у радужну оболонку,
посередині якої є круглий отвір — зіниця (Курс фізики,
III, 1956, 301).
2. перен. Який несе в собі приємні, щасливі
сподівання і т. ін.; радісний. Стара мати була переповнена
райдужними надіями про майбутнє сина (Яків Качура, Вибр.,
1947, 134);
// Який відзначається радістю; піднесений.
Останніми днями Черниш справді був у безпричинно
райдужному настрої (Олесь Гончар, III, 1959, 231);
// Який
виражає веселість, грайливість. Вона зітхнула і,
закинувши назад голі руки, поправила зачіску і весело,
манірно заговорила: — Якби я була принцесою, я б тут
побудувала замок. Тут дуже красиво! — Провела своїми
райдужними прижмуреними очима по зелених околицях
(Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 231); * Образно. Одеса стоїть над
морем, ніби молода у вінку, завжди усміхнена, райдужна
(Іван Цюпа, Україна.., 1960, 232).