РАК 1, а, чол.
1. зоол. Покрита панцером безхребетна
прісноводна тварина класу членистоногих з великими
клішнями біля голови і черевцем, схожим на хвіст.
Не минуло й години, а Ґава мав уже цілу копу
здоровенних раків в торбі (Іван Франко, III, 1950, 51); Діти
печерували у Боровиці раки, лапаючи руками під каміннями
(Нечуй-Левицький, II, 1956, 137); Василько впіймав у картуза
чорного вусатого рака (Олесь Донченко, Пісня.., 1947, 61); * У порівняннях. Івась, узявшись за землю руками, ліз задом як рак
і страшно бризкав ногами (Панас Мирний, I, 1954, 249).
Рак-самітник — один з видів десятиногих раків, що
ховає своє м'яке черевце в черепашку і виставляє з неї
тільки клішні та передні пари ніжок.
♦ Вишептавсь як рак у торбі див. вишептатися;
Годувати раків див. годувати; Доки (коли, поки, як) рак
свисне — у невизначеному майбутньому, невідомо
коли; ніколи. [Варка:] Доки рак свисне, аж тоді тобі
Конаш віддасть останні [гроші] (Марко Кропивницький, II, 1958, 191);
Цар вернеться, коли рак свисне! (Українські народні прислів'я та приказки, 1955,
338); — Е, чого захотіла! Клуб юннатів! —
роздратовано промовив Тарас, для якого клуб юннатів теж був
мрією. — Як рак свисне (Юрій Мокрієв, Острів, 1961, 6); Знати
(чути), де раки зимують див. зимувати; Пекти (напекти,
спекти) раків (рака) — червоніти від сорому, ніяковості
і т. ін. І директор, і вчителі запитально дивились на
Курила. А він пік раків посеред кімнати (Юрій Збанацький, Курилові
о-ви, 1963, 174); Напік же пан Терешко раків, як і сам
розглядів, що справді салдат [солдат] намальований,
і що увесь базар з нього глузує! (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 20);
Государ всія Русі спік рака, обличчя хутко спаленіло
плямами, котрі дедалі гарячіше проступали крізь
тоненьку шкіру вилиць та щік (Олександр Ільченко, Козацькому роду..,
1958, 557); Піти раків (раки) ловити див. ловити;
Показати, де раки зимують див. зимувати; Почервоніти
як рак — дуже засоромитися, зніяковіти. — Але ж
парубок який! — весело відповів Каленик Романович.
— З шибки вирізав круг, як під циркуль! — Від такої
рекомендації Рубін почервонів як рак, і опустив голову
(Іван Сенченко, Опов., 1959, 18); Сісти (лишитися) як (наче
і т. ін.) рак на мілині (на мілкому) див. мілина і мілкий;
Червоний мов (як, наче і т. ін.) рак — про людину, в
якої через надмірне збудження, хвилювання і т. ін.
червоніє обличчя від великого припливу крові. Від люті
став Штрайбель червоний як рак... (Іван Нехода, Хто сіє вітер,
1959, 206); Як раки з мішка див. мішок.
2. у знач. присл. рака, раком, розм. Низько
нахилившись, упершись руками в землю.
♦ Догори раком — вверх основою, дном і т. ін.
Одинадцять твоїх самольотів — як корова язиком злизала!
А вісім згорілих танків — це тобі жук на паличці?
А шістдесят п'ять машин догори раком? (Юрій Яновський,
I, 1954, 67); Лазити рака див. лазити; Лізти раком див.
лізти; Ставати (стати) рака (раком) див. ставати.
3. перен. Прикріплений до жердини гачок, яким витягають воду з криниці. Учитель прийшов з довгою тичкою, на одному кінці якої був прикований залізний «рак», що ним витягають відра (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 491).