РАХІ́ТИК, а, чол., розм. Людина, хвора на рахіт. У неї великі, тупо здивовані очі рахітика (Максим Горький, Опов., перекл. Хуторяна, 1948, 275); * У порівняннях. Він повів гостя на веранду, коливаючись на зігнутих, як у рахітика, татарських ногах (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 287).