РАЛЕЦЬ, льця, чол., заст.
1. Подарунок, приношення (у 2 знач.). Жінота жвавенько готує ралець, Та щиро сповняє вином поставець (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 253); Переїжджі не скупилися і ще від себе додавали своїй охороні ситий ралець (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 400).
2. перен. Те саме, що бенкет. — Чого ви прагнете,
грабіжники з пустелі? Чого ви лізете в радянський наш
город? Чи не надієтесь, що славний наш народ Подасть
вам хліб і сіль на золотім тарелі? О, по-належному
ми зустрічаєм орди Гостей, не кликаних у край наш на
ралець! (Максим Рильський, II, 1960, 184).
♦ Кривавий ралець — те саме, що Кривавий бенкет
(див. кривавий). Підкошує силу козачу біда Та зігнана
ляхом голота... Немає рятунку: єдиний кінець —
Ушкварить катюгам кривавий ралець! (Михайло Старицький, Поет. тв.,
1958, 206); Ходити (іти, піти) на ралець — іти з
подарунком вітати кого-небудь. Взяла [Венера] очіпок
грезетовий І кунтуш з усами люстровий, Пішла к Зевесу
на ралець (Іван Котляревський, I, 1952, 69).