Словник української мови

РАМ'Я 1, я, сер. Старий, поношений або подертий одяг; лахміття. Не світило тепер дрантя та рам'я на старих плечах: воно пішло на ганчірки, а Мотря в усьому новому ходила (Панас Мирний, I, 1949, 359);
//  Клапті, обривки матерії, одягу. Гошка постраждав найбільше, хоч бився, як леопард. Він стояв увесь подряпаний і хлюскав носом, галіфе порвані, від сорочки одне рам'я (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 413).

РАМ'Я 2, я, сер., діал. Плече. Вона мовчки зносила ті любощі, й лише голова її опадала чимраз, то глибше на його рам'я... (Ольга Кобилянська, I, 1956, 115); Іван глянув на нього через рам'я і спинив на хвилину свій погляд на його лиці (Антін Крушельницький, Буденний хліб.., 1960, 208).