Словник української мови

РА́ННЯ, я, сер., розм., рідко. Те саме, що ранок 1. Їй хотілось скоріше дочекатися рання (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 15); Розбрівшись з самого рання по парках, по бібліотеках,.. сидять над конспектами студенти, готуються до останніх екзаменів (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 3).
♦ В таке рання — так рано. Щирі, добрі і веселі хрипківці.. дружно встрявали в любу розмову і ділилися між собою не тільки хлібом-сіллю, а навіть і тютюном. На цей раз мова між дядьками йшла про те, на яку хворобу їх сюди викликали в таке рання (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 170); З (від) рання до вечора (до смеркання) — цілий день. Білка сумочку свою Розстебнула у гаю І від рання до смеркання В сумку зносить харчування (Михайло Стельмах, V, 1963, 352); На степи падала мжичка. Вона почалася ще тиждень тому і сіяла щодня від рання до вечора, дні і ночі (Григорій Епік, Тв., 1958, 425).