в означеннях
Тлумачення, значення слова «рано»:

РАНО 1, присл.

1. У ранішній час. І квилить, плаче Ярославна В Путивлі рано на валу (Тарас Шевченко, II, 1963, 387); — Я люблю вставати рано й сідать до роботи (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 252); — Куди це так рано? — кволим і розніженим зі сну голосом запитала Юля (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 225);
//  у знач. присудк. сл. Рано ще. Сонце тільки що схопилося, та таке пекуче, сердите, мов хто не дав йому виспатись (Панас Мирний, I, 1949, 190).

2. На початку якого-небудь періоду, відрізку часу і т. ін. Чули ви, як напровесні рано Жайворонкова пісня бриніла? (Леся Українка, I, 1951, 26).

3. Раніше, ніж належить, ніж звичайно буває, ніж можна чекати; передчасно. В Настусі рано заворушилась фантазія (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 228); Осінніми вечорами вона рано світила світло, чепурилась, немов у свято, і, сидячи в своїй охайній хатинці, часто поглядала на двері (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 30); Ще й жайворонки не затремтіли над засніженими полями, а кінські голови і прикажчицькі морди вже сновигали попідвіконню і стукали в середохрестя рам окоренками нагайок: — Гей, люди! Економія вже пише контракти! — Чого ж так рано? — дивувалися дядьки (Михайло Стельмах, I, 1962, 186); Оті ранні залисинки, що з'явились на лобі, найбільше тривожать матір. Кажуть, що льотчики та підводники рано лисіють, не від легкого то, певне, життя (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 12); Співала ж дзвінко, дужо, незрівнянно! А голос був — із щирого срібла! Ой, рано, рано, дуже рано, Оксано, ти від нас пішла... (Павло Тичина, II, 1957, 42).

4. у знач. присудк. сл. Не час, не пора. Середній брат, що, здавалося, спав, разом підніс голову й промовив: — Чи не пора? — Усі оглянулися, і два голоси йому одказали: — Ще не пора! Ще рано! (Марко Вовчок, I, 1955, 321); — Не хочу я австрійського наголовника, хоч і з гарного він сукна. — А в чому ж підеш до школи? В шапці рано, кашкет зносився, а бриль продірявився (Михайло Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 86).
Рано чи пізно — коли-небудь, у майбутньому (про те, що неодмінно має відбутися, статися). Вася Багіров з досвіду знав, що коли почався такий наступ, то батальйон, рано чи пізно, піде вперед (Олесь Гончар, III, 1959, 220).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 450.

Коментарі (0)

РАНО 2, а, сер., розм., рідко. Те саме, що ранок 1. Сьогодні від самого рана він був страшенно неспокійний (Іван Франко, VII, 1951, 404); З раннього рана Туркочуть комбайни, Друзі колгоспних полів (Григорій Бойко, Про 17 літ, 1958, 59).
З рана до ночі (вечора, смерку, смеркання) — те саме, що З (од, від) ранку до ночі (вечора, смерку, смеркання) (див. ранок).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 451.

Коментарі (0)