РА́НОК, нку, чол.
1. Частина доби після ночі, початок,
перші години дня. Був ранок. Сонечко зійшло,
Збудилось соннеє село (Степан Руданський, Тв., 1956, 77); Пароплав
виходить із гавані. Ранок застає його у вільному морі
(Юрій Яновський, II, 1958, 134); Здорова свіжість літнього
ранку промивала безсонні очі бійців, обвівала спалені,
запорошені обличчя (Олесь Гончар, III, 1959, 60); * Образно.
Кічкас [на Дніпрі] був ранком електрифікації. Каховка
і Кременчук — її великий день (Микола Рудь, Гомін.., 1959,
38); *У порівні Хороша вона була, молода і свіжа, як
ранок (Марко Вовчок, VI, 1956, 239).
♦ Білий ранок див. білий; Від (од, з) ранку [й (та)]
до ранку — протягом усієї доби, довго. Від ранку й до
ранку — стук, грюк, хлюпанина (Панас Мирний, III, 1954,
255); А як з ранку та до ранку стали люди обридать,
Ох зробив собі землянку, Оха більше не видать (Леся Українка,
I, 1951, 273); Добрий ранок; Доброго ранку див. добрий;
З (од, від) ранку до ночі (вечора, смерку, смеркання) —
протягом усього дня, довгого часу. Робить [Павло]
з ранку до ночі, без одпочинку (Марко Вовчок, I, 1955, 178);
Вони не покладали рук од ранку до вечора (Нечуй-Левицький, III,
1956, 296); Наче й мотаєшся по району з ранку до
смерку, а все ж таки не косиш, не молотиш (Іван Цюпа, Краяни,
1971, 67); Під вогнем бійці на переправі, і на тій — на
правій — стороні теж вогонь від ранку до смеркання
(Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 213); На ранок — ранком. Коли
це на ранок — летить у Піски сам справник, летить
стряпчий, летить становий (Панас Мирний, I, 1949, 304);
Одного ранку див. один; Позначається на ранок див.
позначатися.
2. Публічне ранкове зібрання, де виконуються літературні, музичні та інші твори. Полтавське громадянство влаштовувало недільні літературні ранки для бідного населення і для учнів (Збірник про Кропивницького, 1955, 312).