в означеннях
Тлумачення, значення слова «ранок»:

РА́НОК, нку, чол.

1. Частина доби після ночі, початок, перші години дня. Був ранок. Сонечко зійшло, Збудилось соннеє село (Степан Руданський, Тв., 1956, 77); Пароплав виходить із гавані. Ранок застає його у вільному морі (Юрій Яновський, II, 1958, 134); Здорова свіжість літнього ранку промивала безсонні очі бійців, обвівала спалені, запорошені обличчя (Олесь Гончар, III, 1959, 60);  * Образно. Кічкас [на Дніпрі] був ранком електрифікації. Каховка і Кременчук — її великий день (Микола Рудь, Гомін.., 1959, 38); *У порівні Хороша вона була, молода і свіжа, як ранок (Марко Вовчок, VI, 1956, 239).
Білий ранок див. білий; Від (од, з) ранку [й (та)] до ранку — протягом усієї доби, довго. Від ранку й до ранку — стук, грюк, хлюпанина (Панас Мирний, III, 1954, 255); А як з ранку та до ранку стали люди обридать, Ох зробив собі землянку, Оха більше не видать (Леся Українка, I, 1951, 273); Добрий ранок; Доброго ранку див. добрий; З (од, від) ранку до ночі (вечора, смерку, смеркання) — протягом усього дня, довгого часу. Робить [Павло] з ранку до ночі, без одпочинку (Марко Вовчок, I, 1955, 178); Вони не покладали рук од ранку до вечора (Нечуй-Левицький, III, 1956, 296); Наче й мотаєшся по району з ранку до смерку, а все ж таки не косиш, не молотиш (Іван Цюпа, Краяни, 1971, 67); Під вогнем бійці на переправі, і на тій — на правій — стороні теж вогонь від ранку до смеркання (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 213); На ранок — ранком. Коли це на ранок — летить у Піски сам справник, летить стряпчий, летить становий (Панас Мирний, I, 1949, 304); Одного ранку див. один; Позначається на ранок див. позначатися.

2. Публічне ранкове зібрання, де виконуються літературні, музичні та інші твори. Полтавське громадянство влаштовувало недільні літературні ранки для бідного населення і для учнів (Збірник про Кропивницького, 1955, 312).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 451.

Коментарі (0)