РАПТОВО. Присл. до раптовий. Дощ згас так само раптово, як і напустився (Олесь Гончар, I, 1954, 8); Бій, що так раптово почався, так само раптово й затих (Іван Цюпа, Три явори, 1958, 19); Люба зірвалася з місця раптово, ніби з-під тахти хтось штрихнув її голкою (Вадим Собко, Справа.., 1959, 284).