Словник української мови

РАПТО́ВИЙ, а, е. Який відбувся, настав несподівано, непередбачено. О. Василь.. дивувався цій раптовій зміні в настрої вчительки, хоч ця зміна була йому приємна (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 317); Удар танкістів виявився таким раптовим і навальним, що ворог так і не спромігся на організований опір (Ле і Левада, Південний захід, 1950, 354); Раптовий і навальний розлив рік завдавав страшних мук (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 26);
//  Швидкий, блискавичний, миттєвий. Оксен сів на лінійку, розібрав віжки і крикнув на конячину, що дрімала, опустивши голову. «А що, як поїхати в «Зорю»? — прийшла йому в голову раптова думка. — Так. Так. Тільки в «Зорю». Інакшого виходу немає» (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 99).