Словник української мови

РАЖ, у, чол., розм. Сильне збудження; несамовитість, шаленство.
♦ Адміністративний раж — гіпертрофована ініціатива адміністрування. Секретар обкому несподівано спитав: — Звідки у тебе з'явився такий адміністративний раж? (Віталій Логвиненко, Літа.., 1960, 158); Входити (ввіходити, ввійти) в раж — ставати збудженим, несамовитим; шаленіти. Навіщо так ввіходить в раж. Поглянь ти [агресоре] в іншу призму, — Двадцятий вік не ваш, А наш, Вік щастя, комунізму! (Сергій Воскрекасенко, І всерйоз.., 1960, 39).