в означеннях
Тлумачення, значення слова «разючий»:

РАЗЮ́ЧИЙ, а, е.

1. Який має велику руйнівну силу. З глухим виттям разючі міни Уперто шматували ліс (Микола Шеремет, Генерал Орленко, 1948, 23); Віра не вибігла слідом за ним, а знітилась, наче від удару сильного й разючого (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 178);
//  перен. Який відзначається особливою гостротою; нещадний, непримиренний, нищівний. Царизм, боячись гнівної і разючої сили Шевченкового слова, вже й після смерті поета прагнув всіляко приховати від народу її революційну суть, забороняв вшанування пам'яті поета (Мистецтво, 2, 1961, 2); Не обминуло разюче вістря Козланюкової сатири і релігійного дурману, церковної реакції (Літературна Україна, 15.II 1963, 3).

2. Який викликає подив або захоплення, вражає (див. вражати 1 1). Давно вже відоме разюче багатство у Шевченка внутрішніх рим (Максим Рильський, Поезія Т. Шевченка, 1961, 36); В'їхавши на поміщицькі землі, Сахно зразу ж відзначила їхню разючу відмінність од нужденних царанських земель (Юрій Смолич, I, 1958, 55); Всупереч Штефановим сподіванням, лейтенанта, видно, ніскільки не здивували такі разючі новини (Олесь Гончар, Новели, 1954, 28).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 441.

Коментарі (0)