в означеннях
Тлумачення, значення слова «речник»:

РЕ́ЧНИК, а, чол., книжн.

1. Виразник чиїхось поглядів, бажань, інтересів і т. ін. Ім'я Горького.. не тільки стало у всесвітньому пантеоні поряд із іменами Толстого, Тургенєва, Цехова, але й оточене особливою увагою й повагою, як ім'я речника Радянської країни, (Максим Рильський, IX, 1962, 12); Речником нової епохи, нового класу — покріпаченого селянства, всіх трудящих, став Шевченко (Літературна Україна, 17.X 1969, 2);  * Образно. [Жірондист:] Проречистії мури! Скільки душ їм заповідало думки та мрії в реченнях мудрих та в огнистих строфах, і вірний камінь речником зостався людей, що поніміли під залізом (Леся Українка, II, 1951, 178);
//  Завзятий, пристрасний захисник, прихильник кого-, чого-небудь; поборник. Пролетарський митець не може не бути переконаним ворогом індивідуалізму в усіх його проявах і найпалкішим захисником і речником колективізму (Степан Крижанівський, М. Рильський, 1960, 136); Котляревський у своїх творах виступив речником передових ідей свого часу (Радянське літературознавство, 9, 1969, 65);
//  Той, хто в своїй особі представляє кого-, що-небудь; представник. Велелюдно на переяславському майдані. Вся Україна послала сюди своїх речників. Значки всіх полків, всіх сотень, всіх цехів весело мають на вітрі (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953, 17); Поглянь: у білі двері ці, Як ріки з заходу і сходу, Течуть народу посланці, Правдиві речники народу (Максим Рильський, III, 1961, 228).

2. заст. Оратор. Дух йому перехопило й мову заціпило, наш, речник та балаклій [балакун], ставши аж ніяк не лепетливим, міг тільки пробекати: — Е-е-е-е... (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 469).

3. заст., рідко. Адвокат (у 1 знач.). Бідні злочинці божились, благали, Слухали журно своїх речників, Громом гриміли слова прокурора, — В'язні злякались і згодились вмерти (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 228).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 523.

Коментарі (0)