в означеннях
Тлумачення, значення слова «речовий»:

РЕЧОВИ́Й, а, е.

1. Прикм. до річ1. Відділ речового постачання;
//  В якому зберігаються і видаються речі. В роті ніхто не знав, що коли рота збиралася на фронт, на речових складах не знайшлося валянок об його нозі і рукавичок об руці — все на нього було завелике (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 491);
//  Представлений річчю (речами), предметом (предметами); у вигляді речей. Якісно або щодо своєї форми гроші не мають меж, тобто є загальним представником речового багатства, бо вони безпосередньо можуть бути перетворені в усякий товар (Карл Маркс, Капітал, т. I, кн. I, 1952, 136); Власник лотерейного білета, на який припав речовий виграш, може, за своїм бажанням, одержати вартість речового виграшу готівкою (Радянська Україна, 10.IX 1958, 3); За характером знахідок київські скарби поділяються на речові й монетні. Перші, як правило, складаються із староруських ювелірних речей і предметів іноземного походження (Літературна Україна, 27.IV 1965, 4).
 Речова книжка — книжка військовослужбовця, в якій ведеться облік постачання його обмундируванням, взуттям, білизною і т. ін. — Прошу, одержуйте своє обмундирування і речову книжку (Олесь Гончар, III, 1959, 330); Речовий мішок див. мішок.
Речове значення слова, лінгв. — значення основної частини слова на відміну від значення його формальної, або граматичної частини; Речове право, юр. — частина цивільного права, що регулює правовідносини, які мають своїм предметом речі; Речові докази див. доказ.

2. філос. Пов'язаний з матерією; фізичний. Пафос його [П. Тичини] образів — в розкритті краси реального речового світу, в передачі прекрасної гармонії його звуків і фарб (Поезія і революція, 1956, 30).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 523.

Коментарі (0)