РЕФЛЕ́КТОР, а, чол.
1. Пристрій, що змінює напрям
та інтенсивність світлового проміння в освітлювальних
приладах, радіохвиль у радіотехнічних пристроях
і т. ін. Рефлектор призначений для створення
потужного світлового променя, а тому він має ввігнуту форму
і дзеркальну поверхню (Павло Автомонов, 1957, 235);
// Відбивач
світла у формі ввігнутого дзеркала. Прибіг лікар,
дудочку в ухо, рефлектора на лоба (Остап Вишня, I, 1956, 420);
В 1956 році в Алжірі французи побудували сонячну
батарею, яка складалася з параболічного рефлектора,..
обладнаного 114 алюмінієвими дзеркалами (Знання та праця,
II, 1965, 28).
2. Обігрівальний прилад, що складається з електричної лампи з відбивачем.
3. астр. Телескоп, що дає зображення за допомогою відбивного ввігнутого дзеркала. Телескопи поділяються на рефрактори, в яких збільшення кута зору досягається за допомогою системи лінз, і рефлектори, головну частину яких становить параболічне дзеркало (Курс фізики, III, 1956, 308).