в означеннях
Тлумачення, значення слова «регіт»:

РЕ́ГІТ, готу, чол. Нестримний, голосний сміх. Галя і Явдоха зареготались. Печариці після того реготу стало не по собі (Панас Мирний, V, 1955, 149); Сміх проривався з її грудей голосним реготом, і вона втікала в кут та аж товкла головою до стіни зо сміху (Лесь Мартович, Тв., 1954, 455); Свято розгорталося за старовинним, віками встановленим звичаєм. Танцювала і веселилася безтурботна юнь. Бриніли домбри. Веселі жарти та гострі дотепи викликали довгий і безжурний регіт (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 358);
//  перен. Крик птахів, тварин, що нагадує гучний сміх. Згори сипле та й сипле [жайворонок]... витрушує душу з дзвіночків, струже срібні дошки і свердлить крицю, плаче, голосить і сіє регіт на дрібне сито (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 231);
//  перен. Створювані предметами, стихійними силами природи і т. ін. гучні, розкотисті звуки, що нагадують людський нестримний сміх. Підкрались [хвилі] і вдарили раптом в борти, потрясли корабель наш і з реготом геть відкотились... (Леся Українка, I, 1951, 245); Зареготала пекельним реготом буря над білою грудочкою, і покотився сей регіт далі й далі (Хоткм II, 1966, 222).
Аж реготи беруть; [Бути] на реготах — реготати, сміятися. — Ану глянь у дзеркало, козак китиця... — Ой, гарно, аж реготи беруть! — хихикнула Домка (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 343); На що вже Маланка — весела дівка, завжди на реготах. А й та співчувала мені (Іван Микитенко, II, 1957, 158); Від реготу братися (взятися, схопитися) за боки — дуже сильно реготати. Він хотів збудити Соломію, але лиш глянув на неї, як схопився за боки від шаленого реготу (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 343); Від реготу братися (взятися) за живіт див. живіт; Заводити сміхи та реготи — те саме, що Справляти реготи (див. справляти). На панщині вона не робила, як другі, а більше бавилась — заводила сміхи та реготи (Панас Мирний, IV, 1955, 33); Заливатися (залитися) реготом див. заливатися; Захлинатися (захлинутися) реготом див. захлинатися; Заходитися (зайтися) реготом див. заходитися 2; Качатися від реготу див. качатися; Кишки рвати (порвати і т. ін.) від реготу див. кишка; Лягати від (од, з) реготу див. лягати; [Мало не] падати від реготу див. падати; [Так і (мало не)] покотитися (покотом) з (від) реготу див. покотитися 1; Полягати (полягти) од реготу див. полягати 2.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 478.

Коментарі (0)