РЕЛІ́ГІЯ, ї, жін.
1. Несумісні з науковим
світосприйманням погляди та уявлення, в основі яких лежить
віра в існування надприродних сил — богів, духів, душ,
в їхнє панування над світом. Релігія є опіум народу
(Ленін, 12, 1970, 133); — Я вільнодумний, — сказав
літератор, — але релігія потрібна для моральності
мужиків і жінок (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 29); В історії людства
релігія, будучи однією з форм суспільної свідомості,
відігравала і продовжує відігравати реакційну роль,
являє собою антинаукову ідеологію, що затемнює свідомість
мас (Наука і життя, 4, 1957, 36);
// Та чи інша віра;
віросповідання. Католицтво і уніатство були
оголошені єдино допустимими в Польщі релігіями (Історія української літератури, II, 1956, 585); В XIV ст. татарські феодали
прийняли мусульманство і поширили цю релігію серед
широких мас татарського населення (Історія СРСР, I, 1956,
80).
2. чого, перен. Те, що сліпо наслідують, чому поклоняються. [Річард:] Ні, ви помиляєтесь. Не залицявся. Релігії краси при ній я вчився. Якісь зальоти я вважав би просто за профанацію (Леся Українка, III, 1952, 119).