РЕЛЬЄ́ФНИЙ, а, е.
1. Який виступає над поверхнею;
опуклий. На стінах шлюзу, якщо не Каховського, то,
можливо, Кременчуцького, слід було б написати
рельєфними літерами імена і прізвища всіх будівників станції
(Олександр Довженко, III, 1960, 99); Широкі плечі й могутні груди,
руки з міцними рельєфними м'язами були не
по-дитячому сильні (Вадим Собко, Скеля.., 1961, 13); В центрі [плити]
зображена людська фігура з рогатою головою.., а також
олень. Навколо них — чотири рельєфні зображення
коней (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 69);
// З випуклим
узором на поверхні. Значну роль в оздобленні деяких
жилих приміщень відігравали в минулому розписний
або рельєфний кахель для облицювання печей (Жилий будинок колгоспника, 1956, 125); Вони [вази]
відзначаються стрункою красивою формою, а їх рельєфний
орнамент, майстерно пов'язаний з формою, є яскравим
прикладом творчого використання стародавніх
зразків народного мистецтва (Матеріали з етнографії.., 1956,
18).
▲ Рельєфна карта — макет (карта) із скульптурним
зображенням нерівностей земної поверхні. Худий,
сутулуватий, він стояв посеред кімнати над рельєфною
картою пересіченої місцевості (Олесь Гончар, Людина..,
1960, 9).
2. перен. Чітко окреслений, яскраво виражений; виразний. Напрочуд рельєфні [у творах Гончара] портрети Глухенького, Гаркуші, Зої, Веснянки і багатьох інших людей, зображених із справжньою живописною зримістю... (Про багатство літератури, 1959, 234); Цікавим зразком застосування народної танцювальної музики для створення рельєфної зображальної балетної сценки є «Метелиця» є дитячій опері Лисенка «Зима і весна» (Народна творчість та етнографія, 2, 1965, 18).