РЕ́МІНЬ, меня, чол.
1. Довга смужка обробленої шкіри.
Безшумно скочив з каменя, безшумно ступив за ним
кінь — лиш стремено дзенькнуло. Не зупиняючися,
схопив Марусяк ремінь і перекинув через сідло... (Гнат Хоткевич,
II, 1966, 245); Жовнір мовчки, похмуро вислухав панну,
ні єдиним словом не обізвався, а тільки зручніше
поправив собі на плечі ремінь рушниці (Григорій Косинка, Нов., 1962, 130);
Він [управитель] уже й на ниву дивився такими очима,
як на забастовщиків, і зо зла вперіщив по ній нагаєм.
Одна житня стеблина зачепилася за плетений ремінь,
з коренем вискочила з землі (Михайло Стельмах, I, 1962, 560);
// Шкіряний пояс. Примруживши очі, дивлячись крізь
райдужну щілину, побачив [ад'ютант] обтягнуту
вузенькою спідничкою фігурку з широким ременем на
тоненькій талії (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 504); Вони одягли нову
форму, туго підперезалися широкими ременями (Вадим Собко,
Шлях.., 1948, 18).
2. заст. Широкий шкіряний пояс з сумочкою при ньому. Ой листочок яворовий, широкий та довгий: Люблять мене молодиці, поки ремінь повний (Коломийки, 1969, 116); Ремінь був замкнений, він ніколи не здіймався, ні вдень ні вночі. І тим же самим закривавленим ножем полоснув Марусяк ремінь. Заблищали в дірі золоті монети, посипалися... (Гнат Хоткевич, II, 1966, 291).
3. Довга смужка шкіри або цупкої тканини, що використовується для передачі руху від одного шківа до іншого. — Сьогодні мій верстат закапризував зранку, — скаржилась вона майстрові, — двічі ремінь скидав зі шківа (Олесь Донченко, VI, 1957, 160); — Ремінь од двигуна, шкіряний, купили на торгах, як розкуркулювали Очкура (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 391).