РЕНЕСА́НС, у, чол.
1. Період ідеологічного й
культурного розквіту в ряді країн Європи, що внаслідок
зародження капіталізму змінив середньовіччя у XIV-XVI
ст.; Відродження. — Се [розлучення з чоловіком]
ціла історія, чисто як із італійської новели з часів
Ренесансу (Іван Франко, VIII, 1952, 106);
// перен. Взагалі розквіт,
піднесення чого-небудь, що було в стані занепаду.
Своєрідний ренесанс переживає на Україні пришелець з
минулих століть — орган. — «Срібна» музика, що звучала
на повний голос у XVI—XVIII століттях, знову
повертається до слухачів у своїй чудовій красі (Наука і
культура.., 1971, 300); Ренесанс всієї радянської і, зокрема,
нашої української літератури розпочався в жовтні
сімнадцятого року й продовжується ось уже більше
п'ятдесяти років (Літературна Україна, 25.V 1971, 4).
2. Архітектурний стиль епохи Відродження, який змінив готичний і сприйняв елементи греко-римської архітектури з великою кількістю рельєфних прикрас. Має цей палац усередині 58 кімнат, а всіх приміщень (балконів, переходів) — 116. Домінує стиль ренесанс (Остап Вишня, I, 1956, 165).