Словник української мови

РЕОРГАНІЗО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до реорганізувати. На початку 1920 року Народний комісаріат державного контролю був реорганізований у робітничо-селянську інспекцію (Радянська Україна, 23.I 1963, 2);
//  у знач. прикм. Слід подбати, щоб ремонтною базою залишились всі майстерні реорганізованих МТС, бо якщо їх укрупнити, то для віддалених колгоспів це буде незручно (Колгоспник України, 4, 1958, 5);
//  реорганізовано, безос. присудк. сл. Київські стаціонарні театри у ті роки [1919 р.] було реорганізовано (Мистецтво, 1, 1959, 39).