РЕОРГАНІЗО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до
реорганізувати. На початку 1920 року Народний
комісаріат державного контролю був реорганізований у
робітничо-селянську інспекцію (Радянська Україна, 23.I 1963, 2);
// у знач. прикм. Слід подбати, щоб ремонтною базою
залишились всі майстерні реорганізованих МТС, бо
якщо їх укрупнити, то для віддалених колгоспів це буде
незручно (Колгоспник України, 4, 1958, 5);
// реорганізовано,
безос. присудк. сл. Київські стаціонарні театри у ті
роки [1919 р.] було реорганізовано (Мистецтво, 1, 1959,
39).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 507.