РЕП'Я́Х, а, чол.
1. Бур'ян родини складноцвітих з чіпким суцвіттям і з колючками. Під полом лежали усякі трави і коріння: .. дурман, усякі реп'яхи, куряча сліпота та й багато дечого (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 189); Не годилося б, на мій погляд, в'язати оцей застарілий реп'ях в один букет з пахучими польовими квіточками (Панас Мирний, V, 1955, 391); Стала б їсти [пташка], так глибокий Сніг сугорбками замів Й очерету ствіл високий І бадилля реп'яхів (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 384).
2. Колюча чіпка головка, суцвіття цієї рослини.
Хлопці з веселим гуком розбіглись на дві ватаги. Пани
зразу почали вмощувати собі з бур'яну великі животи,
ліпили на лоб і на груди замість кокардів і ґудзиків
реп'яхи (Степан Васильченко, I, 1959, 213); Брів [Давид] бур'яном у двір,
де будівлі цегляні. Чіплялись реп'яхи до шинелі
(Андрій Головко, II, 1957, 17); * У порівняннях. Пріська так реп'яхом за
нього [Нечипора] і держиться (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 104).
♦ Приставати (пристати) реп'яхом; Приставати
(пристати) мов (як, наче і т. ін.) реп'ях див. приставати;
Причіплюватися (причіплятися, причепитися) як (мов,
немов і т. ін.) реп'ях див. причіплюватися.
3. перен., розм. Про причіпливу людину. Аж ось наздоганяє його Петро Шраменко. — Чого ще оцей бабський реп'ях од мене хоче? — каже, зупинившись, Кирило Тур (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 192).