Словник української мови

РЕПАТИСЯ, ається, недок., розм. Тріскатися, лопатися від чогось, покриватися тріщинами, давати тріщини. Рундуки й ятки були повні. На возах репались круглі волоські гарбузи, стояли діжки з білим розсипчастим сиром, на рушниках лежали вальки свіжого масла (Іван Микитенко, II, 1957, 336); Дощів обмаль, земля репається, колос в'яне, зерно схне... (Остап Вишня, I, 1956, 111).
♦ Голова репається — уживається для позначення стану великого напруження. — Наговорив стільки, що аж голова репається від думок (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 403).