РЕПЕТУВАТИ, ую, уєш, недок., розм.
1. Сильно
кричати, видавати зойки від болю, переляку і т. ін.
Пан не рухне, лежить, як галушка, а пані як почала
репетувати, як почала... (Марко Вовчок, VI, 1956, 333); Він
брикав ногами й репетував на ввесь голос (Зінаїда Тулуб,
Людолови, I, 1957, 106); Лишилися ми з мамою за селом удвох.
Я в колисці репетую, а вона надо мною плаче (Юрій Збанацький,
Єдина, 1959, 14);
// Здіймати галас, шум, голосно
вигукуючи щось. [Кирило:] Пріська репетує на увесь
садок: діду! діду!.. Думає — я не чую... (Панас Мирний, V,
1955, 131); — Ну, я прошу тебе, підійди. Не можу ж
я репетувати з Отради на Ланжерон! Поговорити мені
треба (Юрій Смолич, Світанок.., 1953, 17).
♦ На ґвалт репетувати див. ґвалт; Репетувати [як]
на живіт див. живіт.
2. Дуже голосно говорити, розмовляти. — Ой боже
мій! Їй-богу, не перескочу! Ще впаду у воду, —
репетувала Марія, підобравши обома руками спідницю
(Нечуй-Левицький, II, 1956, 139); [Бичок (до Мартина):]
Та вгамуйся, не репетуй, ходім у господу, там і гроші
дам (Марко Кропивницький, I, 1958, 453); [Мирон:] І як невігласи не
репетували, їх ніхто не підтримав. Народ любить і
вимагає тільки досвідчених і розумних керівників (Олександр Корнійчук,
II, 1955, 29);
// Говорити з ким-небудь підвищеним
тоном, роздратовано; кричати, галасувати. — Одчини,
бо вікна поб'ю! — репетував Кайдаш і лупив у двері
ногою так, що поганенькі двері аж торохтіли (Нечуй-Левицький,
II, 1956, 270); З ранку до вечора чують сусіди — репетує
мачуха, лає всіх — і дітей і навіть чоловіка (Оксана Іваненко, Тарасові
шляхи, 1954, 32).