в означеннях
Тлумачення, значення слова «репліка»:

РЕ́ПЛІКА, и, жін.

1. Коротке висловлювання, зауваження одного співбесідника іншому з нагоди чого-небудь. Франчуків ще стояв кілька секунд у вичікуючій позі. Потім злісно рвонув з лавиці всі свої причандали і вийшов пріч, хрьопнувши дверима. — І корчмареві не заплатив — почулися окремі репліки (Гнат Хоткевич, II, 1966, 421); Генерали сіли поруч за столом, обмінювалися скупими репліками (Ле і Левада, Південний захід, 1950, 319); Поспіхом, затинаючись, схлипуючи, Дем'ян розповідає. Дзевалтовський слухає й зрідка кидає короткі репліки: сволота... мерзотники... (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 165);
//  Коротке заперечення, закид, зауваження, висловлені з місця ораторові. [Романюк:] Ми, як думаємо, так і говоримо. [Вітровий:] Не завжди. [Романюк:] На репліки не відповідаю (Олександр Корнійчук, II, 1955, 238); — Попав пальцем у небо! — озвавсь від порога Бондаренко. Промовець від несподіванки трохи розгубивсь... Не відповівши нічого на репліку, говорив далі, хоч уже і без тої самовпевненості (Андрій Головко, II, 1957, 463).

2. Відповідь або заперечення, зауваження однієї дійової особи іншій у сценічному діалозі. Там, де актор позбавлений підтексту, він лише виголошує репліки, а глядач позбавляється співрежисури — в нього немає почуття радості та вдячності за співучасть у творчості під час сприйняття фільму (Олександр Довженко, III, 1960, 248); Всі її ролі були чітко переписані власною рукою з довгими репліками партнерів та зо всіма авторськими і режисерськими ремарками (Мистецтво, 1, 1956, 43).

3. юр. Заперечення сторони на судовому процесі. Заруба говорив тихо, не поспішаючи, але викладав суть справи стисло, передаючи точно всі прокуророві репліки (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 243).

4. муз. Повторення музичної фрази іншим голосом чи інструментом або в іншій тональності. Раптом з'являються сухі короткі репліки флейт і скрипок на високому регістрі (Мистецтво, 1, 1959, 28).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 510.

Коментарі (0)