РЕПТУШО́К, шка, чол. Зменш. до рептух. — Сінця он поклав рептушок, та чи вистачить? (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 171).
РЕПТУШО́К, шка, чол. Зменш. до рептух. — Сінця он поклав рептушок, та чи вистачить? (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 171).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 512.