РЕПУТА́ЦІЯ, ї, жін. Громадська думка про кого,
що-небудь. [Таль:] Ви забули про мою репутацію! Я
зовсім не з тих дам, які так безсоромно нехтують цим
(Євген Кротевич, Вибр., 1959, 497); Станіслав Адамович
Сохачевський.. мав репутацію доброго спеціаліста (Микола Олійник,
Леся, 1960, 100); Радянські пасажирські судна завоювали
чудову репутацію у зарубіжних любителів морських
мандрівок (Вечірній Київ, 18.I 1969, 2).
♦ Підмочена репутація див. підмочений; Підмочити
репутацію див. підмочувати.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 512.