Словник української мови

РЕПУТА́ЦІЯ, ї, жін. Громадська думка про кого, що-небудь. [Таль:] Ви забули про мою репутацію! Я зовсім не з тих дам, які так безсоромно нехтують цим (Євген Кротевич, Вибр., 1959, 497); Станіслав Адамович Сохачевський.. мав репутацію доброго спеціаліста (Микола Олійник, Леся, 1960, 100); Радянські пасажирські судна завоювали чудову репутацію у зарубіжних любителів морських мандрівок (Вечірній Київ, 18.I 1969, 2).
♦ Підмочена репутація див. підмочений; Підмочити репутацію див. підмочувати.