в означеннях
Тлумачення, значення слова «ретивий»:

РЕТИ́ВИЙ, а, е.

1. розм. Який виявляє надмірну старанність, запопадливість у чому-небудь. — По кричати ми майстри, — вилаяв себе в думках Гурін. — Сидить у кожному ретивий адміністратор, дай тільки розійтися (Семен Журахович, Вел. розмова, 1955, 12); — Не хвилюйся. Вже погане минулося.. Є у вас ретиві діячі (Антон Хижняк, Невгамовна, 1960, 100);
//  Баский, бадьорий (про коня). І здається: кінь ретивий Топче наших ворогів (Метлинський і Костомаров, Тв., 1906, 41).

2. нар.-поет. Палкий, гарячий (про серце). Моє серце ретивеє Печалі не знає (Павло Чубинський, V, 1874, 173).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 516.

Коментарі (0)