в означеннях
Тлумачення, значення слова «рев»:

РЕВ, у, чол.

1. Гучний, протяжливий крик тварини, тварин; ревіння. Чутно рев бидла і ржання коней, випущених на волю (Леся Українка, II, 1951, 203); Оголеними дорогами гонять маржину з полонини, і наповнюються шляхи ревом волів, дзвоном калатал, гейканням пастухів (Гнат Хоткевич, II, 1966, 267);  * У порівняннях. Крики нелюдські, страшні до зір підіймає високих [Лаокоон], Мовби той рев, що жертвенний бик видає недобитий (Микола Зеров, Вибр., 1966, 244);
//  Несамовитий крик, ґвалт, лемент людини, людей. З боку міста залунали постріли, стало чути рев юрби (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 453); Ніде не співали, хоч і був Новий рік. Тільки здаля, з-поза річки, долинав часом п'яний фашистський рев (Олександр Довженко, I, 1958, 307);
//  перен. Звуки, що нагадують гучний, протяжливий крик тварини, тварин; сильний шум, гуркіт. Він не боявся ані реву бурі, ані гуркоту громів (Іван Франко, IV, 1950, 337); З ревом оглушливим хвиля страшенна об берег високий Билася там і солоною піною все заливала (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 107); Рев мотора віддалявся, поволі заглухаючи (Іван Ле, Клен. лист, 1960, 132); Несамовитим ревом ревнули в порту сирени (Олесь Гончар, II, 1959, 48); Одного ранку Жменяк прокинувся від страшенного раптового реву канонади (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 287); Мотор запрацював. Зі страшним ревом «яструбок» свічкою пішов у небо (Юрій Яновський, I, 1954, 49); Величний рев органа наповнив усю церкву (Олександр Довженко, I, 1958, 244).

2. розм. Голосний плач. Нестямний крик і рев Івася, мов батогом, стьобнув Горпині по ухові (Панас Мирний, I, 1954, 266); Піднявся рев... Гірко ревуть діти... (Михайло Коцюбинський, 1, 1955, 442).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 469.

Коментарі (0)