Словник української мови

РЕВІЗІОНІ́ЗМ, у, чол. Ворожа марксизмові-ленінізмові правоопортуністична течія в робітничому і комуністичному русі, прибічники якої намагаються шляхом перегляду, ревізії (у 2 знач.) перекрутити, спотворити основні положення революційного марксизму. Ревізіонізм — або правий опортунізм — явище не нове в міжнародному робітничому русі, він виник у XIX столітті і був підданий нищівним ударам з боку Леніна, який розкрив його ворожу робітничому класові суть (Комуніст України, 5, 1960, 30); Творчо розвиваючи марксизм-ленінізм, КПРС рішуче бореться проти будь-яких проявів ревізіонізму і догматизму, глибоко чужих революційній теорії (Статут КПРС, 1971, 4);
//  Напрям, течія, прибічники яких піддають ревізії (у 2 знач.) основи теорії літератури, мистецтва і т. ін. Ревізіонізм виявляється в спробах заперечити зв'язок світогляду і творчості митця, в твердженнях, ніби реалізм може виявитися незалежно від світогляду автора (Радянське літературознавство, 9, 1969, 12).