РЕВІЗІОНІ́ЗМ, у, чол. Ворожа марксизмові-ленінізмові
правоопортуністична течія в робітничому і
комуністичному русі, прибічники якої намагаються шляхом
перегляду, ревізії (у 2 знач.) перекрутити, спотворити
основні положення революційного марксизму.
Ревізіонізм — або правий опортунізм — явище не нове в
міжнародному робітничому русі, він виник у XIX столітті
і був підданий нищівним ударам з боку Леніна, який
розкрив його ворожу робітничому класові суть (Комуніст України, 5, 1960, 30); Творчо розвиваючи марксизм-ленінізм,
КПРС рішуче бореться проти будь-яких проявів
ревізіонізму і догматизму, глибоко чужих революційній
теорії (Статут КПРС, 1971, 4);
// Напрям, течія,
прибічники яких піддають ревізії (у 2 знач.) основи теорії
літератури, мистецтва і т. ін. Ревізіонізм виявляється в
спробах заперечити зв'язок світогляду і творчості митця,
в твердженнях, ніби реалізм може виявитися незалежно
від світогляду автора (Радянське літературознавство, 9, 1969, 12).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 470.