Словник української мови

РЕВОЛЮЦІ́ЙНО-ДЕМОКРАТИ́ЧНИЙ, а, е. Стос. до революційних демократів (див. революційний). Вони [Бєлінський, Герцен, Чернишевський, Добролюбов] ніби знаменують сходи, якими йшла вперед і вгору революційно-демократична мисль Росії (Максим Рильський, III, 1956, 10);
//  Який виражає ідеї, погляди революційних демократів. Особливо уважно стежив П. Мирний за революційно-демократичною критикою (Вісник АН УРСР, 5, 1949, 9).
▲ Революційно-демократична диктатура пролетаріату і селянства — революційна влада робітників і селян при керівній ролі робітничого класу, яка виникає в результаті перемоги буржуазно-демократичної революції в епоху імперіалізму. Ми повинні не забувати, що нема й бути не може тепер іншого засобу наблизити соціалізм, як повна політична свобода, як демократична республіка, як революційно-демократична диктатура пролетаріату і селянства (Ленін, 11, 1970, 95).